Гідроізоляційні роботи

Методичні поради

Гідроізоляційні покриття влаштовують для захисту конструкцій і споруд від агресивної дії вологи.

Залежно від способу устрою і виду матеріалів гідроізоляцію поділяють на покрасочну, обмазувальну, бітумну, з полімерних матеріалів, оклеєчну з рулонних і листових матеріалів на бітумній, дьогтьовій або полімерній основі, штукатурну цементну і асфальтову, литу асфальтову, збірно-листову з металевих і пластмасових листів.

Для захисту конструкцій, що піддаються механічним діям (палі, труби і т.п.), і виробів з пористих матеріалів (азбестоцементу, вапняку, туфу, бетону) застосовують просочувальну гідроізоляцію.

Гідроізоляційне покриття, як правило, влаштовують з боку гідростатичного тиску води. При виборі типу гідроізоляції необхідно враховувати призначення і особливості споруди, умови експлуатації, характер ґрунтових вод, ступінь їх агресивності, значення і характер навантаження та інші впливаючі чинники.

Покрасочні покриття виконують нанесенням на ізольовану поверхню не менше   2 шарів гарячих і холодних бітумних мастик, а також мастик, виготовлених на основі синтетичних смол. Мастики наносять механізованим способом за допомогою форсунок і розпилювачів шарами завтовшки приблизно 2 мм. Кожен шар наносять на попередній після його затвердіння. Устрій ізоляції вручну допускається при об'ємі робіт не більш 500 м².

Гідроізоляція гідротехнічних споруд

Обмазувальну гідроізоляцію виконують після сушки ізольованої поверхні і ґрунтування.  На об'єкт мастику доставляють в утеплених баках або гудронаторах.

Після нанесення покрасочної і обмазувальної гідроізоляції на підземні частини будівель із зовнішньої сторони можна наносити штукатурний шар або влаштовувати замки завтовшки 40-50 см з глини, суміші піску або суглинку з нафтобітумом. Зворотну засипку слід виконувати після висихання ізоляції.

Обклеювальна гідроізоляція - це суцільний килим з рулонних і гнучких листових матеріалів, наклеєних в 1 - 4 шари на ізольовані горизонтальні, похилі і вертикальні поверхні спеціальними мастиками і клеями. Таку ізоляцію влаштовують при великому гідростатичному тиску ґрунтових вод.

Штукатурна цементно-піщана гідроізоляція застосовується для захисту жорстких, тріщиностійких конструкцій, що не піддаються в процесі експлуатації динамічним діям. Ізоляцію влаштовують після повного осідання споруди.

Штукатурку бажано наносити методом торкретування, в період твердіння оберігати від механічних пошкоджень і протягом двох тижнів зволожувати 2- 3 рази на добу.

Штукатурна асфальтова гідроізоляція з гарячих або холодних (емульсивних) асфальтових мастик і розчинів утворюється пошаровим їх нанесенням на ізольовану поверхню.

Литу асфальтову гідроізоляцію   утворюють з гарячих асфальтових мастик, розчинів і асфальтополімерних сумішей, розливаючи і розрівнюючи їх по горизонтальній поверхні або заливаючи їх в зазор між опалубкою (захисною стінкою) і вертикальною поверхнею.

Збірно-листову гідроізоляцію виготовляють у вигляді суцільного покриття із сталевих або пластмасових листів.

Металеву гідроізоляцію застосовують у відповідальних спорудах із сталевих листів, які з’єднують зварюванням. Її влаштовують, як правило, на внутрішніх поверхнях конструкцій і споруд і кріплять до конструкцій за допомогою анкерів або зварюванням. Між листами ізоляції і ізольованою поверхнею залишають зазор в 25-30 мм, який заповнюють цементним розчином під тиском. Відкриту поверхню гідроізоляції захищають від корозії, покриваючи антикорозійними сумішами.

Пластмасові (вінілпластові) покриття застосовують головним чином для захисту конструкцій від агресивних вод. Листи вінілпласта викроюють за формою ізольованої поверхні і кріплять за допомогою клею ПХ. Між собою листи з’єднують  зварюванням гарячим повітрям при температурі 200-220 °С.

З метою підвищення довговічності поверхні будівель захищають від корозії (роз'їдання). Застосовують наступні способи устрою захисних покриттів:

-  фарбування бітумними або лакофарбними складами і емульсіями;

- обклеювання листовими і рулонними матеріалами;

- шпаклювання та штукатурка кислототривкими мастиками і розчинами;

- облицьовування (футеровку) штучними виробами (плитками, цеглою, блоками) на хімічно стійкому  матеріалі;

- напилення металу і пластичних мас;

- гумірування (вулканізація сирою гумою);

- пропитування   водовідштовхувальними складами.

Гідроізоляційні роботи при температурі зовнішнього повітря нижче 5 градусів виконують з проведенням додаткових заходів для забезпечення необхідної якості або в тепляках, дозволяючи підтримувати в них температуру 10-15 градусів.

В процесі устрою  гідроізоляції контролюють розмір перекриття полотнищ, розміщення стиків, міцність наклеювання, відсутність розривів і здуття килима, не проклеєних місць. Штукатурна асфальтова і цементно-піщана гідроізоляція не повинна мати тріщин,  і відшаровувань. Всі неякісно виконані ділянки вирубують і закладають знов.

Рівність ізоляційного покриття перевіряють двометровою рейкою, зазор між якою і поверхнею ізоляції не повинен перевищувати 5 мм. Відхилення загальної товщини ізоляційного шару від проектного допускається не більше  +10% або -5%, але не більше 20 мм.

При вивченні гідроізоляційних робіт слід усвідомити їх важливість для довгострокової роботи гідроспоруд,зрозуміти їх специфіку, типи та конструкції гідроізоляції, особливості та якісні показники вихідних матеріалів, технологію та склад операцій, види та устрій гідроізоляційних ущільнень в конструктивних швах.

Питання для самоперевірки

1.Для чого потрібно проводити гідроізоляційні роботи при будівництві ГТС, їх специфіка та особливості?

2.Які бувають типи та конструкція гідроізоляції?

3.Вихідні матеріали для ізоляційних робіт.

4.Які особливості технології устрою гідроізоляції?

5.Які роботи проводять при устрої конструктивних швів та ущільненні в швах монолітних конструкцій?