Нашли ошибку?

Система Orphus

Особливості технології устрою бетонних і залізобетонних буронабивних паль

Шитова О.М. - студентка 4 БГМФ
Федорченко О. М.  - к.с.-г.н., доцент

Набивні палі влаштовують на місці їх проектного положення шляхом укладання (набивання) в порожнини (свердловини), утворені в грунті, бетонної суміші або піску (грунту). Палі часто роблять з уширеною нижньою частиною - п'ятою. Уширення отримують шляхом разбурювання грунту спеціальними бурами, розпору грунту посиленим трамбуванням бетонної суміші в нижній частині свердловини або шляхом підриву заряду вибухової речовини.

В залежності від способів утворення в грунті порожнини і методів укладання й ущільнення матеріалу набивки, палі розділяють на буронабивні, пневмонабивні, вібротрамбовані та частотрамбовані.

Характерною особливістю технології устрою буронабивних паль є попереднє буріння свердловин до заданої відмітки і подальше формування стовбура палі.

В залежності від грунтових умов буронабивні палі влаштовують одним з наступних трьох способів: без кріплення стінок свердловин (сухий спосіб), із застосуванням глинистого розчину для запобігання обвалення стінок свердловин і з кріпленням свердловин обсадними трубами.

Сухий спосіб може застосовуватись в стійких грунтах, які можуть утримувати стінки свердловини. Технологія устрою таких паль полягає в наступному. Методами обертального буріння в грунті разбурюють свердловину необхідного діаметра та заданої глибини. Після досягнення забоєм свердловини проектної позначки, в необхідних випадках нижню частину свердловини розширюють за допомогою спеціальних розширювачів, закріплених на буровой штанзі.  Після приймання свердловини у встановленому порядку, при необхідності в ній монтують арматурний каркас і бетонують методом вертикально переміщуваної труби (ВПТ). Застосовуються в будівництві бетонолиті труби, які складаються з окремих секцій і мають стики, що дозволяють швидко і надійно з'єднувати труби. У приймальну воронку бетонну суміш подають безпосередньо з автобетонозмішувача, або за допомогою спеціального завантажувального бункера. По мірі укладання бетонної суміші бетонолиту трубу витягають із свердловини. Ущільнюють бетонну суміш в свердловині за допомогою вібраторів, укріплених на приймальній воронці бетонолитої труби. Після закінчення бетонування свердловини голову палі формують в спеціальному інвентарному кондукторі і в зимовий час захищають утеплювачем. Частіше всього за цією технологією виготовляють буронабивні палі діаметром 400, 500, 600, 1000 та 1200 мм і довжиною до 30 м.

У нестійких грунтах, для утримання стінок свердловин від обвалення, при влаштуванні буронабивних паль застосовують глинистий розчин. У цьому випадку свердловини бурять обертальним способом. Глинистий розчин надходить у свердловину по пустотілій буровій штанзі. За рахунок гідростатичного тиску, який створюється цим розчином, щільність якого 1,2 ... 1,3 г/см3, влаштовують палі без обсадних труб. Глинистий розчин готують на місці виконання робіт переважно з бентонітових глин, і по мірі буріння його нагнітають в свердловину. Піднімаючись по свердловині вздовж її стінок, глиняний розчин потрапляє в зумпф звідки повертається насосом в бурову штангу для подальшої циркуляції. Потім в свердловину встановлюють арматурний каркас. Бетонну суміш подають за допомогою вібробункера з бетонолитою трубою, яку опускають у свердловину. Бетонна суміш, потрапляючи в свердловину, витісняє глинистий розчин. По мірі заповнення свердловини бетонною сумішшю бетоновод витягують.

Розглянутий метод кріплення стінок свердловин є найбільш простим. Однак він недостатньо надійний і досить трудоємкий при проведенні робіт взимку.

Устрій буронабивних паль з кріпленням стінок свердловин обсадних трубами можливий в будь-яких геологічних і гідрогеологічних умовах. Обсадні труби можна залишати в грунті або витягати з свердловин в процесі виготовлення паль. Секції обсадних труб, як правило, з'єднують стиком спеціальної конструкції або за допомогою зварювання. Занурюють обсадні труби в процесі буріння свердловини гідродомкратами, за допомогою забивання труби в грунт або віброзануренням. Бурять свердловини обертальним або ударним способом спеціальними установками.

При ударному бурінні обсадна труба занурюється в грунт по ходу розробки свердловини. При цьому окремі секції обсадних труб нарощують в міру необхідності.

При обертальному способі буріння спочатку пробурюють лідерну свердловину на довжину секції обсадних труби, після чого в свердловину занурюють обсадну трубу. Потім бурять наступну ділянку свердловини, після чого нарощують і занурюють у свердловину чергову секцію обсадних труб. Ці операції повторюють до закінчення буріння свердловини на проектну відмітку.

Після зачистки забою і установки в свердловині арматурного каркасу свердловину бетонують методом ВПТ. По мірі заповнення свердловини бетонною сумішшю інвентарну обсадну трубу витягують. При цьому спеціальна система домкратів, змонтованих на установці,  надає обсадній трубі зворотно-поступальний і напівобертовий рух, додатково ущільнюючи бетонну суміш.

Так же рекомендуем посмотреть:

© 2007 Hydrotechnics.ru.
Использование материалов разрешается при обязательной установке
активной гиперссылки на сайт Hydrotechnics.ru рядом с опубликованным материалом.

Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика