Аналіз заходів по виключенню вторинної солонцюватості зрошуваних грунтів

Корніенко Г., Демченко Е.,  Жужа П. студенти ГМФ
Жужа В. В.- к. с.-г. наук, доцент

Реорганізація сільського господарства, зміна землевласника призвела до корінних змін в системі соціально-економічних стосунків в аграрному секторі, насамперед в підході власників до землі. Особливо це стосується господарств, де громадське господарювання зникло і земля реально використовується землевласниками. Земельна реформа супроводжується різким скороченням площі зрошення, фактичним розвалом роботи зрошувальних систем. Враховуючи те, що в умовах півдня України стале землеробство без зрошення неможливе, нові землевласники почали без  належного дозволу та обґрунтування використовувати для зрошення підземні води  підвищеної мінералізації з більш вузьким співвідношенням кальцію до натрію.

Мета  роботи - аналіз деяких аспектів агрохімічного забезпечення зрошуваних земель в умовах земельної реформи, зокрема заходів по  виключенню вторинної солонцюватості ґрунту.

В роботі ми  базувались на результатах наших  польових досліджень, виконаних в  межах Каховської зрошувальної мережі

Вторинна солонцюватість ґрунту на зрошенні виникає об’єктивно, навіть при використанні для полива Дніпровської води  першого класу. Використання для полива  вод Інгулецької зрошувальної системи ще більше активізують цей процес, недобір продукції рослинництва за даними Херсонського Держагропрому  складає до 50%.

Причина вторинної солонцюватості ґрунту - в його генезисі та еволюції. Ґрунти на півдні України мають природну солонцюватість. Солонцюватість ґрунтів викликана надходженням на поверхню ґрунту великої кількості солей, з акваторій Чорного моря та Сивашу. До 70% солей агресивні - хлориди і сульфати натрію і магнію.  Солі, надходячи на поверхню ґрунту, активізують процеси вивітрювання алюмосилікатів, що викликають деградацію грунтово-поглинаючого комплексу (ГПК).Таким чином, в еволюції ґрунтів степів Причорномор'я чітко виражені два ґрунтоутворюючих процеси: зональний гумусово-аккумулятивний на який накладаються елементи солонцового процесу. Солонцовий процес приводить до деградації, диспергації гумусово-акумулятивного горизонту. Ґрунт здобуває високу адсорбційну не насиченість по кальцію. Її усунення й оптимізація фізичних властивостей зрошуваних і незрошуваних ґрунтів регіону можна досягти шляхом внесення кальційвміщуючих меліорантів.

Для виключення вторинної солонцюватості ґрунту на невеликих ділянках площею 5...8 га землевласники інтуїтивно використовують високі норми внесення органічних добрив - навозу до 150...200 т/га. Навоз вміщує до 6 кг на га CaO,  загальна кількість внесення CaO на гектар становить до 120 кг. Такої кількості достатньо для профілактики солонцюватості легко суглинистих ґрунтів, але замало для ґрунтів більш важкого гранулометричного складу, крім цього внесення навозу такими нормами на великих площах неможливе.

Найбільш апробований і розповсюджений у даний час прийом виключення вторинного осолонцювання ґрунтів регіону  - гіпсування. В  якості меліоранта використовується фосфогіпс, отриманий як побічний продукт Вірменського хімічного комбінату. Норма внесення меліоранта розраховується по порогу коагуляції і призначається з деяким запасом - 4...6 т/га з терміном 4 роки на зрошенні і з терміном  8...10 років у незрошуваних умовах. Вартість гіпсування 1 га оранки в середньому по Херсонській області складає 143,5грн., але проблема не тільки в високій вартості гіпсування. В   зв'язку з великою розчинністю гіпсу   2...7 г/л і інтенсивним його вилуджуванням з орного шару меліоративний ефект спостерігається протягом 1...2 років на зрошенні і до 3 років у незрошуваних умовах.Крім цього фосфогіпс Вірменського заводу не відповідає екологічним вимогам. Фосфогіпс містить важкі метали і радіонукліди, що при систематичному внесенні поглинаються ГПК і накопичуються в ґрунті.

Реорганізація сільського господарства, на першому етапі, різко знизила загальний агрономічний рівень землекористування. Землероби  застосовують фосфогіпс  безграмотно і безконтрольно:

Завищуючи в кілька разів норми внесення, часто вносячи фосфогіпс на засолених  ґрунтах Присиваш`я. Це приводить до додаткового засолення ґрунту, різко знижує їх продуктивність.

• Або не застосовують взагалі, протягом останніх 10...15 років, що різко активізує процеси вториного-осолонцювання і знижує продуктивність, особливо зрошуваних ґрунтів.

Таким чином, зниження продуктивності праці в сільському господарстві багато в чому визначається не вирішеним питанням надійного виключення вторинного осолонцьовання ґрунтів регіону.

У Херсонському державному аграрному університеті під керівництвом професора В.П. Золотуна розроблена й апробована у виробничих умовах принципово нова технологія виключення вторинного осолонцювання. Суть її полягає в застосуванні в якості меліоранта меленого вапняку – відходів виробництва. Порівняльна ефективність меліорантов гіпсу і вапняку показує значну перевагу вапняку. Вапняк має більш високий зміст меліоранта: для внесення 1 т/га меліоранта, у перерахуванні на СаО, необхідно внести близько 2 т/га вапняку (СаСО₃), або 3,5 т/га гіпсу (СаSO₄  2H₂O). Вапняк є екологічно чистим меліорантом, тому що акумулювався в морських умовах переважно біогенним шляхом. Механізм впливу вапняку на ґрунт відрізняється від гіпсування. Розчинність вапняку в нормальних умовах мізерно низька - 0,02 г/л і  залежить від вмісту вуглекислого газу в ґрунтовому розчині. У зв'язку з цим, у зимовий період, при спадному струмі ґрунтового розчину, в умовах низької біологічної активності ґрунту, кальцит не вилуджується з орного шару. Навесні, з  прогріванням ґрунту, підвищується біологічна активність, відбувається розчинення кальциту, утворюються бікарбонати кальцію, активно впливаючі на ГПК. Низька розчинність кальциту і її кореляція з біологічною активністю ґрунту різко знижує непродуктивне вилуджування меліоранту, чим збільшує термін меліоративного ефекту до 10...15 років в умовах зрошення.

Другим важливим аспектом переваг внесення   вапняку   є надійність і безпека прийому в умовах низької кваліфікації землекористувачів:

• Зменшені норми внесення дають більш короткочасний меліоративний ефект.
• Завищені - не приведуть до засолення ґрунту, не викличуть його забруднення.