Нашли ошибку?

Система Orphus

Оцінка антропогенної змінності ландшафту

Жицька Н.Ю. - студ. 5 курсу ГМФ,
В.В. Морозов - к. с.-г. н., доцент
О.В. Морозов - к. с.-г. н., доцент

Взаємовідносини людини і природи, особливо землі як основи її життєдіяльності, відносіться до найважливіших проблем сучасності. Актуальною є також проблема соціального використання, охорони та відтворення родючості земельних ресурсів. Земельні ресурси - важливий елемент продуктивних сил суспільного виробництва, вони є головним засобом виробництва, знаряддям, предметом і, частково, продуктом праці [1].

Ландшафт - відносно однорідні ділянки земної поверхні, які відрізняються структурою, характером взаємозв’язку і взаємодії між його морфологічними частинами і природними компонентами. Ландшафт безперервно змінюється. Розвиток ландшафту може стимулюватися як зовнішніми причинами (тектонічними явищами, кліматичними змінами, багаторічним впливом зрошення), так і внутрішніми причинами (саморозвитком, у механізмі якого особливу роль відіграє еволюція рослинного покриву і його взаємодія з абіотичними компонентами). Приклад, з початком зрошення на півдні України відбулася зміна рослинного покриву, що пов’язана із впровадженням зрошуваних сівозмін на звичайних та рисових зрошувальних системах. Це суттєво вплинуло не тільки на ґрунтовий покрив але і на інші компоненти степових ландшафтів, еколого - меліоративну стійкість земель [2].

В зв’язку з цим є потреба до створення методологічних і методичних засад щодо оцінки та ефективного використання агроландшафту.

В умовах формування ринкової економіки, радикальних змін у земельних відносинах особливо виділяється роль регіону як адміністративного і господарського компонента держави. Поділ держави на регіони автоматично передбачає можливість здійснення регіональної політики вищестоящими органами управління агроландшафту. Звідси витікає, що регіональну політику проводять не тільки органи державної влади але й органи міського самоврядування, які мають на своїй території дрібніші територіальні утворення.

Еколого - господарська ефективність використання агроландшафтів Причорноморського (Південного) регіону України як цілісної територіальної системи може бути висвітлена у внутришньорегіональному аспекті, зокрема в межах окремих адміністративно – територіальних одиниць (областей, районів). Тому є потреба у проведенні досліджень щодо ефективності використання, відтворення і збереження ландшафту Херсонської області в районному розрізі.

Дане завдання базується на головних принципах земельного законодавства: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення раціонального використання та охорони земель; пріоритету вимог екологічної безпеки [1].

Метою досліджень є розробка інтегральної оцінки антропогенного навантаження на агроландшафт.

Об’єктом досліджень є ландшафти рисосіючих господарств Скадовського району Херсонської області, а предметом досліджень - їх територіальний стан, розвиток, антропогенна змінність.

Важливою методологічною і методичною проблемою оцінки ефективності землекористування є визначення величини цієї оцінки. В дослідженнях доцільно використовувати такі масштабні аспекти: земельну територію; сільськогосподарські угіддя; орні землі; багаторічні насадження та інші види земельних ресурсів.

Для прогнозування майбутнього стану зрошуваних ландшафтів необхідні знання про агроландшафт і урахування напряму його розвитку. Це слід враховувати при організації і веденні еколого - меліоративного моніторингу, проектуванні зрошуваних систем, аналізі гідрогеолого - меліоративного стану території, заходів щодо використання та відтворення агроландшафту.

Рекомендують визначати регіональний індекс антропогенної зміни, попередньо присвоївши територіям в регіоні (районі, господарстві) ранги антропогенного перетворення. Число рангів повинно відповідати числу виділених територій [3].

Ранги антропогенного перетворення території (бальна система). Як еталон з присвоєнням самого нижчого балу антропогенної змінності ландшафту (1 бал) прийнято ліси та інші лісові площі (лісосмуги, чагарники тощо). Ліс, лісосмуги, чагарники є ефективним засобом охорони і поліпшення навколишнього середовища. Завдяки захисним властивостям лісові насадження сприяють поліпшенню водного режиму території, припиненню ерозійних процесів, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур [5,6].

Площа земель під водою (річки, водосховища тощо) за належним захистом водоохоронних зон не є фактором дестабілізірующим екологічну ситуацію, але разом з тим за значною величиною цього фактору необхідні додаткові протиерозійні заходи, навіть при відсутності антропогенної діяльності [4] - ранг антропогенної зміни 2 бала.

Пасовища, сіножаті, багаторічні насадження (сади, виноградники та інші) - сільськогосподарські угіддя, які стабілізують агроландшафт - ранг антропогенної зміни відповідно 3, 4, 5. Роль цих факторів очевидна та не потребує допоміжних коментарів.

Рілля. Зі збільшенням площ ріллі загроза ерозійних процесів, міграції та розповсюдження токсикантів збільшується [4]. В той же час зменшуються можливості ґрунту протистояти впливу негативних процесів - ранг антропогенної зміни ріллі 6 балів.

Інші землі (забудована територія, дороги, відкриті землі тощо) - ранг антропогенної зміни 7. Прокоментувати відповідний ранг можна словами Можейко Г. А. “... географическая среда (ландшафт), возникшая без вмешательства человека, сохраняет естественные элементы, обладающие способностью к саморазвитию, техногенная же среда с резко измененными ландшафтами, в том числе и сельскохозяйственные угодия, созданные трудом и волей человека, не имеет аналогов в девственной природе и поэтому не способна к саморазвитию, и может только разрушаться” [5].

Давши аналіз окремих складових земельних угідь та виявивши регіональний індекс антропогенної змінності агроландшафту виявляються можливі наслідки антропогенного впливу на агроландшафт та пропонуються заходи щодо його покращення. Розрахунок регіональних індексів антропогенної зміни агроландшафтів рисосіючих господарств Скадовського району наведено в табл. 1, 2. Дану методику можна застосовувати, як обов’язковий етап роботи перед проведенням еколого - меліоративного моніторингу, а саме при виборі пунктів контролю, точок спостережень тощо.

Критерії оцінок та нормування. Критерії оцінок та нормування антропогенних навантажень - найменш визначена частина моніторингу. Нормування антропогенних навантажень не є еталонним (фоновим), так як найкращим еталоном є цілинні землі.

Таблиця 1 - Розрахунок індексу антропогенної змінності території Скадовського району Херсонської області (2002 р.)

Вид земель і угідь

Площа земель, га

Питома вага видів земель і угідь в загальній площі, %

Ранг антропогенної зміни

Індекс антропогенної зміни

Ліси та інші лісові площі

4495,3

3,09

1

3,09

Під водою

36263,4

24,90

2

49,89

Сільськогосподарські угіддя:
Пасовища

 

11120,8

 

7,64

 

3

 

22,92

Сіножаті

10,7

0,01

4

0,04

Багаторічні насадження

628,8

0,43

5

2,15

Рілля

79323,3

54,48

6

326,88

Інші землі

13768,4

9,45

7

66,15

Загальні площа

145610,7

100

-

471,03

Таблиця 2 - Індекси антропогенної зміни агроландшафту у рисосіючих господарств Скадовського району (2002 р.)


Господарство

Індекс антропогенної зміни

СТОВ “Більшовик”

571,93

СГК “Зоря”

514,64

СЗАТ “Скадовське”

561,20

СТОВ “Україна”

522,50

ДС рису УААН

562,48

Очевидно, що для різних типів степових агроландшафтів, як об’єкту моніторингу цілинні аналоги знайти фактично неможливо. Тому, на нашу думку, нормування антропогенних навантажень (або оптимізація агроландшафту) це процес гармонізації забезпечення задоволення потреб всіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього природного середовища. Тобто подальше нормування (оптимізація агроландшафту) нами розглядається як поєднання екологічних, економічних та соціально - культурних аспектів розвитку агроландшафту. Наведемо приклад, який визначено експертним шляхом на основі узагальнення літературних джерел.

Ліси та інші лісові землі. Величина оптимального розміщення лісоресурсного фактору є дуже суперечливою, так як залежить від багатьох чинників - природно - кліматичних умов, ґрунтового покриву, рельєфу, ґрунтоутворюючих порід тощо. Науково - обґрунтовані нормативи лісистості становлять: Україна - 20 - 22 %, Степ - 7,7 % від загальній площі території [6]. Однак, як нам здається, наведені дані явно занижені, так як в багатьох країнах світу лісистість території значно вища. За статистичними даними в Фінляндії вона складає 58,9 %. Швеції - 67,7 %, Німеччині - 29,0 %, Франції - 27,8 %, США - 32,7 % [6]. Приймаємо нормативний показник лісистості 7,7 %, який буде дорівнювати 11212,02 га від загальної площі Скадовського району Херсонської області (дані 2002 року).

Площа земель під водою (річки, водосховища), тобто гідрографічна мережа - оптимізувати цій фактор, на нашу думку, в сучасних умовах практично неможливо.

Сільськогосподарська освоєність території (сільськогосподарські угіддя). Найбільш стійким в екологічному відношенні умовно прийняті господарства, де сільськогосподарська освоенність не перевищує 60 % [5]. Приймаємо нормативний показник сільськогосподарської освоенності території Скадовського району - 87366,2 га (60 % від загальній площі району).

Із аналізу структури сільськогосподарських угідь західноєвропейських держав можна констатувати, що розвиток ерозії в масштабах, які не перевищують допустимі норми, відносно сприятливі агрофізичні властивості ґрунтів, а значить, в цілому екологічна стійкість агроландшафтів в деякій мірі залежить від співвідношення між ріллею та стабільними компонентами. Відношення ріллі до стабільних сільськогосподарських угідь (пасовища, сіножаті, багаторічні) не повинно перевищувати співвідношення 1:1 [5]. Тому проектна площа ріллі на території об’єкту досліджень повинна складати 43683,21 га (50 % від площі сільськогосподарських угідь). Питома вага угідь, які стабілізують агроландшафт (сіножаті, пасовища) повинна складати 50 % від всіх сільськогосподарських угідь (табл. 3).

Проектна площа інших земель (забудованої території, доріг, відкритих земель) розраховується за різницею загальної площі району до вище перелічених факторів (табл. 3). В табл. 4 наведена порівняльна характеристика фактичної та проектної структури агроландшафту у Скадовському районі Херсонської області.

Порівнюючи фактичну антропогенну змінність агроландшафту та нормативну у рисосіючих господарствах Скадовського району Херсонської  області  можна  відмітити  високі  індекси антропогенної

Таблиця 3 - Проект нормування (оптимізації агроландшафту) Скадовського району Херсонської області


Вид земель і угідь

Нормативне навантаження

Проектна площа, га

Ліси та інші лісові площі

7,7 % від загальній площі території

11212,02

Під водою

Те саме

36263,4

Сільськогосподарські угіддя (всього):

60 % від загальні площі території

87366,42

Пасовища

50 % від загальній площі сільськогосподарських угідь

14561,07

Сіножаті

14561,07

Багаторічні насадження

14561,07

Рілля

50 % від загальній площі сільськогосподарських угідь

43683,21

Інші землі

За різницею загальної площі району до вище перелічених факторів.

10768,84

Загальна площа

-

145610,7

зміни, що свідчить про критичний екологічний стан території, яка потребує впровадження ландшафтно - меліоративних заходів щодо його покращення. Перш за все у рисосіючих господарствах висока питома вага ріллі до загальній площі території (70-80 %), площа лісів та чагарників зведена до мінімуму (лісистість - 0,4-3 %). За цією ж причиною низька питома вага сільськогосподарських угідь, які стабілізують агроландшафт (сіножаті - відсутні, пасовища - 3-16 %, багаторічні насадження - до 1,75 %) (табл. 2).

Висновки та пропозиції:

Застосування бальної системи та використання статистичних матеріалів є складовою частиною моніторингу меліорованих земель. За співвідношенням земель з різним антропогенним навантаженням встановлюється напруженість еколого - господарського стану території, що дозволяє правильно планувати структуру сільськогосподарських угідь з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища.

В сучасних умовах на території рисосіючих господарств Скадовського району Херсонської області формується техногенний тип агроландшафту. При підвищенні сільськогосподарської освоєності та розораності території земельних угідь істотно знижується екологічна стійкість агроландшафту. Просторова обмеженість  не  дає  змоги  збільшити  загальну  площу,  але можна поліпшувати пропорції між окремими видами сільськогосподарських угідь.

Отримані данні підтверджують необхідність організації та ведення моніторингових досліджень за направленістю та інтенсивністю процесів зміни агроландшафтів, з метою виявлення та запобігання прояву деградаційних процесів.

Інтегральна оцінка показників антропогенних навантажень в комплексі з іншими показниками, є неодмінною умовою розробки концепції раціонального природокористування і подальшого сталого розвитку суспільного виробництва, а саме екологічної оптимізації агроландшафту.

Так же рекомендуем посмотреть:

© 2007 Hydrotechnics.ru.
Использование материалов разрешается при обязательной установке
активной гиперссылки на сайт Hydrotechnics.ru рядом с опубликованным материалом.

Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика