Оптимізація меліоративного режиму агроландшафту на території приморських низин

Ладичук Д.О. доцент кафедри інформаційних технологій,
Булигін О.І. м.н.с. проблемної лабораторії екомоніторингу,
Селецький В.О. студент 4 курсу ГМФ

При розпаюванні земель спостерігається розпад великих сільськогосподарських підприємств, що веде до стихійного, науково необгрунтованного землеробства, вибіркового зрошення та непрацюючого площинного вертикального дренажу. Це приводить до порушення принципу зрошення великих масивів і водовідведення дренажних вод, де основним керівним впливом на агроекосистему є нерозривний комплекс-система "зрошення-дренаж".

Дослідження виконуються на Краснознам'янському зрошуваному масиві, який згідно гідрогеологічного районування відноситься до провінції широтно-зональних підгрунтових вод материкових платформ, степової підпровінції з низькою природною дренованістю, де підгрунтові води мають мінералізацію 1-3 г/л (Д.М.Кац, 1976).

Природна родючість темно-каштанових ґрунтів не забезпечує без зрошення отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур. Необхідне застосування комплексу меліоративних заходів, що знижують негативний вплив несприятливих погодних умов і підвищують родючість ґрунтів. Основним ефективним засобом підвищення родючості темно-каштанових ґрунтів є зрошення в комплексі з агротехнічними заходами, що спрямовані на накопичення, або збереження вмісту гумусу в ґрунті і підтримка проектного водно-сольового, повітряного і поживного режимів ґрунтів.

Як відомо, створення оптимального водного режиму ґрунтів не гарантує обов'язкового підвищення урожайності сільськогосподарських культур, що викликає необхідність обов'язково регулювання сольового режиму агроландшафтів.

Існують три випадки управління водно-сольовим режимом ґрунтів при зрошенні на фоні вертикального дренажу: 1) регулювання водного режиму ґрунтів активного шару ґрунту зрошенням виконується з метою досягнення оптимальної вологості, а при надлишковому водоподанні (опади, після поливу) надлишкова вода відводиться за допомогою дренажу; 2) необхідна вологість досягається поданням зрошувальної води та одночасним підживленням підгрунтовими водами при відповідному регулюванні їх за допомогою дренажу; 3) регулювання не тільки вологості, але і сольового режиму ґрунтів, при цьому може бути спрямоване розсолення ґрунтів шляхом промивних поливів і відводу дренажем, так і профілактичний режим, який попереджає у багаторічному розтині виникнення вторинного засолення. При вирішенні цих задач виконується вибір оптимального режиму роботи і раціональних параметрів регульованих систем.

В південній зоні Краснознам'янського зрошуваного масиву процеси ґрунтоутворення і формування гідрогеолого-меліоративних умов знаходяться в умовах переходу від автоморфного режиму до напівавтоморфного та напівгідроморфного. При цьому до збереження родючості ґрунтів додається задача мінімізації виносу гумусу та хімічного стоку із скидом дренажних вод.

З 1989 року на дослідній ділянці у ТОВ "Приморське" Голопристанського району Херсонської області виконується польовий експеримент, який дозволяє зробити висновок про те, що режим зрошення сільськогосподарських культур (озима пшениця) при близькому заляганні підгрунтових вод (1,7...2,7 м) на фоні вертикального дренажу повинен розраховуватися і впроваджуватися особливим чином із врахуванням впливу підгрунтових вод на водовикористання. Зміна зволоження досягається за рахунок сполучення двох ресурсів: поливної та близькозалягаємої підґрунтової води, яка використовується рослинами для підпитування через кореневу систему. Критерієм оптимальності при вивченні впливу цих двох факторів на урожайність с.-г. культур прийнятий економічний - урожай в межах планового, витрати на отримання якого є мінімальними.

В комплекс меліоративних заходів щодо оптимізації меліоративного   режиму обов'язково повинні входити: хімічні меліорації зрошувальної води ґрунту, система внесення добрив, система обробітку ґрунту, сортовий  підбір сільськогосподарських культур з урахуванням можливостей сівозмін і солестійкості рослин. Однак задача оптимізації поки що обмежена питаннями регулювання водного та сольового режимів, а інші питання розглядаються як фонові умови.

Також при створенні екологічно стійких агроценозів в процесі управління ландшафтно-меліоративними системами необхідною умовою є накопичення і узагальнення достовірних дослідно-виробничих даних, отриманих на основі реалізації комплексної цільової програми, що забезпечує системний інтегрований підхід до вивчення основних складових агроекосистеми. Такою системою слідкування за змінами стану навколишнього середовища в зрошуваному землеробстві є агроекологічний моніторинг.

Таким чином, моніторингові дослідження за змінами меліоративного режиму і розробкою еколого-меліоративних заходів щодо підвищення ефективності агроландшафтів Краснознам'янського зрошуваного масиву, які виконуються співробітниками проблемної науково-дослідної лабораторії екомоніторингу при Херсонському державному аграрному університеті є на сьогодні актуальними питаннями меліоративної практики на півдні України.

Понравилось? Поделитесь материалом

© 2007 Hydrotechnics.ru.
Использование материалов разрешается при обязательной установке
активной гиперссылки на сайт Hydrotechnics.ru рядом с опубликованным материалом.