Еколого-економічне обґрунтування зрошення на Інгулецькому масиві

Стратичук Н.В.  аспірант ХДАУ

Необхідною умовою забезпечення сталого розвитку в сільському господарстві та гарантування продовольчої безпеки в Україні сьогодні є відновлення й збереження розгалуженої системи зрошення, особливо у південному регіоні.

Метою нашого дослідження є аналіз сутності й динаміки меліоративного стану ґрунтів у зоні Інгулецької зрошувальної системи (ІЗС), виявлення актуальних проблем у зв’язку з використанням зрошення та окреслення можливих шляхів і напрямків їх вирішення відносно порушення екологічної рівноваги.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства антропогенне та техногенне навантаження на землю постійно збільшується, що породжує комплекс небажаних екологічних проблем. До них відносяться: зниження гумусу в ґрунті, забруднення сільськогосподарських угідь агрохімікатами, переущільнення ґрунту внаслідок використання важкої техніки, шкідливі викиди промислових підприємств, негативні післядії іригації - виникнення повторного засолення, осолонцювання,  перезволоження, заболочування, ріст еродованих ґрунтів.

Тому ситуація яка склалася у регіоні проявляється у вигляді стихійних лих, які надалі стають все частіше, у підвищенні енергетичних витрат для збереження рівноваги навколишнього середовища, у зміні плодоріддя ґрунтів, у підтриманні фітосанітарного режиму посівів та зміні меліоративного стану ґрунтів.

Для економічного аналізу впливу зрошуваного землеробства на екологічний стан у зоні Інгулецької зрошувальної системи були проведені слідуючи дослідження: аналіз зрошувальних земель по рівню залягання ґрунтових вод, аналіз ступеня мінералізації ґрунтових вод, аналіз динаміки засоленості і солонцюватості зрошуваних земель.

У 2003 році в порівнянні з 1996, питома вага земель з різним рівнем залягання ґрунтових вод зменшилась по групах: «менше 1 м» - на 204 га; «від 1 до 1,5 м» - на 666 га; «від 1,5 до 2 м» - на 854 га; «від 2 до 3м» - на 4742 га. По групах «від 3 до 5 м» і «більше 5 м» показник збільшився на 8,12% і на 1,94% відповідно і становив 22550 і 12685 га.

Абсолютний показник засолених земель у загальній площі зрошуваних у 2002 році в порівнянні з 1996 роком збільшився на 279 га і склав 25598 га. Питома вага слабозасолених у загальній площі засолених, за цей же період, коливається у межах 93,1 - 93,8 %. Показник по категорії «середньозасолені» збільшився за досліджуваний період на 116 га, що у 2002 році становило 1662 га. У досліджуваній зоні зрошення повністю відсутні сильнозасолені землі і солончаки.

Відмітимо, що у середньому за період 1996 - 2002 р.р. площа солонцюватих земель складала 45994га, що становило майже 75 % від усіх зрошуваних, з них слабозасолені складають 60,2 %, середньосолонцюваті 38,7%, залишок складають сильносолонцюваті ґрунти, до речі їх абсолютний показник був незмінним по роках і складав 530 га. Солонців на території ІЗС немає.

У 2003 році по Інгулецькій системі було виконано капітального ремонту основних фондів на суму 151,3 тис.грн., поточного на 400 тис. грн., по природоохоронним заходам виконано робіт на 127,4 тис.грн.

Проблемним залишається питання про якість поливної води Інгулецької зрошувальної системи, що не дозволяє проводити своєчасно поливи у багатьох господарствах, які забезпечують овочами обласний центр.

Води Інгулецької зрошуваної системи мають найгірші показники іригаційної якості на початок поливного періоду. Ступінь їх мінералізації складає 0,52 - 1,25 г/л, а вміст іонів хлору: 2,0 - 8,5 мл.екв./л. У середині поливного періоду якість води покращується, але спостерігається непостійний показник хлору, який часто перебільшує гранично допустимі значення. Це приводить до посилення процесів засолення ґрунтів на зрошувальних масивах. Згідно ДСТУ - 2730-94 вода вважається придатною для зрошення, якщо не один із показників не виходить за межі другого класу.

За всіма критеріями оцінки якості зрошувальної води, яка використовується на Інгулецькому зрошуваному масиві, вона відноситься до другого класу  і оцінюється як «обмежено придатна».

Згідно результатів багаторічних досліджень Інституту землеробства південного регіону та Херсонського державного аграрного університету коригувати якість поливної води ІЗС можливо технологічно - кількістю насосних агрегатів, що працюють одночасно.

Регулювання граничнодопустимих скидів зрошувальної води ускладнено через відсутність типових проектів (за попередніми даними для розробки таких проектів необхідно приблизно 470 тисяч гривень). Розробку проектів планується виконати за рахунок плати за використання води, надходження якої включено до обласного бюджету м. Миколаєва і м. Херсона.

Для покращення еколого - меліоративного стану на зрошуваному масиві Інгулецької системи потрібно перейти на ресурсозберігаючу технологію водовикористання з оперативним плануванням водозберігаючих поливних режимів, проводити аналіз і контроль за використанням поливної води (екомоніторінг), моніторинг основних показників меліоративного режиму зрошуваних ґрунтів.

Понравилось? Поделитесь материалом