Утилізація стічних вод курортно оздоровчих комплексів

Внукова К.В. - ст. 4к.  БГМФ,   Кузьменко В.Д.      - доцент
Півень Р.П.   - ст. 5к.  БГМФ,   Мірошниченко О.І.  - доцент

1. Передмова       

Подальший розвиток куротно-оздоровчої зони практично неможливий без вирішення питань утилізації стічних вод санаторіїв та баз відпочинку. Навіть після їх спеціальної очистки необхідно визначитись із місцем утилізації стоків. Тому актуальність постановки такої проблеми не викликає сумніву.

Одним із найбільш безпечних способів поливу стічними водами є внутрішньогрунтове зрошення, яке забезпечує активізацію мікробіологічних процесів у ґрунті, можливість керувати водним, повітряним та поживним режимами ґрунту. До того ж  низьконапірна зрошувана мережа закладається на визначеній глибині під поверхнею ґрунту і не створює перешкод для руху людей та механізмів. Тим більше, що зона зволоження навколо підземного перфорованого трубопроводу створює контур, який певною мірою за рахунок капілярних сил піднімається майже до поверхні ґрунту, залишаючи її сухою, а більша частина вологи переміщується в бік від зволожувача та вниз за рахунок гравітаційних сил.

При наявності в підорному шарі близького водоупору досягається розширення контуру зволоження та збільшення відстані між зволожуючими трубопроводами. Така ситуація при раціональній подачі води створює сприятливі умови для запобігання поповнення та забруднення підґрунтових вод за рахунок використання зрошувальної води із очищених стоків.  При цьому   територія оздоровчого закладу  може використовуватись з мінімальним впливом  на планувально-архітектурну цілісність об’єкта, коли для зволоження будуть пристосовані паркова зона, квітники, розарії та газони.

2. Якість зрошувальної води.

Внутрішньоґрунтове зрошення висуває підвищені вимоги якісного складу поливної води.  Вода вважається придатною для внутрішньоґрунтового зрошення, якщо: рН знаходиться в межах 6-8; концентрація азоту не більш 300-290 мг/л; кількість фенолів не перевищує 300 мг/л; хлоридів - 400 мг /л, жирів - 100 мг/л;,  сума всіх солей не перевищує 0,1-0,2 %(1-1,2 мг/л)  [1]. Вода з мінералізацією до I г/л придатна для внутрішньогрунтового зрошення у всіх грунтово-кліматичних умовах, а при більш високому вмісті солей (1,0-5,0 г/л) оцінку води роблять за співвідношенням:

,

яке повинно бути менше 66%.

Для  запобігання замулення,  розмір твердих часток не повинен перевищувати 1 мм, а мутність не більш 1 г/л.  Продуктивність очисних споруд повинна відповідати максимальній подачі стічних вод, які в подальшому ідуть для утилізації на ділянці внутрішньоґрунтового зрошення.

3. Зрошувальна система.

Схема розміщення стаціонарної системи внутрішньогрунтового зрошення вибирається в залежності від рельєфу місцевості і конфігурації ділянки. Це може бути поздовжна,  поперечна або змішана схема. Закрита зрошувальна система включає магістральний, розподільчі і поливні трубопроводи. Магістральний і розподільчі трубопроводи можуть бути виконані з азбестоцементних або поліетиленових труб. . Поливні зволожувальні трубопроводи виконуються з поліетиленової перфорованої трубки зовнішнім діаметром не менше 20 мм або дренажної  полівінілхлоридної труби мінімального діаметру.  При проектуванні систем внутрішньогрунтового зрошення довжину зволожувачів і відстань між ними необхідно погоджувати з водно-фізичними властивостями ґрунту.

Розрахунок зволожувачів необхідно вести з урахуванням наступних положень:

Для паркової зони закладання зволожувачів залежить від ширини міжрядь: в існуючих посадках зволожувачі закладаються на відстані 1,5-2,0 м паралельно до осі ряду; а для нових насаджень рекомендується закладка одного-двох зволожувачів біля дерев у ряді .

Для забезпечення рівномірного зволоження по всій ділянці використовувати стандартні зволожувачі типу „Agrjdripp”,  „Qwwen Gil” та інші.

4. Водокористування

За даними інституту  землеробства південного регіону УААН для південної зони України,  дефіцит водного балансу окремих культур за вегетаційний період складає:

Максимальне водоспоживання рослинами припадає на період  травень-серпень і складає 120 діб, саме цей період відноситься до курортного сезону на Чорноморському узбережжі України. Виходячи з цих положень і цифр, можна встановити середньодобовий дефіцит вологи у ґрунті для вказаних рослин. Ці цифри є орієнтиром по середньодобовому використанню стічних вод на полив 1 гектара площі (100х100м).

Максимальні біологічні коефіцієнти водоспоживання для окремих культур

За даними метеорологічних спостережень  на півдні Херсонської області, середньодобові дефіцити вологості  повітря  за липень - серпень     складають 10 - 13мб.  При допущенні, що природні опади цього періоду  Р=0, максимальний  добовий дефіцит для окремих культур може скласти

Таблиця 1 - Добові витрати стічних вод в м³ ,  на полив ділянки площею 100х100м

Понравилось? Поделитесь материалом