Ефективні матеріали в несучих конструкціях будівель

Іскаков О., студент 3 к. ПЦБ,
Пилипась О.В., доцент кафедри будівництва

Наочним показником ефективності застосування будівельного матеріалу в конструкціях є характеристика його фізико-механічних властивостей - питома міцність, що дорівнює відношенню розрахункового опору до густини. Для деревини і її похідних ця величина дорівнює близько 2600 м, що трохи нижче, ніж для сталі (2670 м), проте суттєво вище за бетон (410м). Крім того, матеріал повинен забезпечувати технологічність виготовлення конструкції. Цим вимогам якнайширше відповідають  фанерні профілі.

Застосування тієї чи іншої форми поперечного перерізу фанерного профілю залежить від типу конструкції і умов роботи елементів. Так для поперечного перерізу верхніх поясів ферм використовують частіше всього коробчату і двотаврову форми. Коробчату форму застосовують при без прогоновому типі даху, коли елемент поясу працює як стержень на стискання зі згинанням, а тому головне завдання полягає в тому, щоб забезпечити його несучу здатність.

При наявності на панелі верхнього поясу місцевого навантаження, вузли великопанельних ферм потрібно вирішувати позацентрово з від’ємним ексцентриситетом (-e). Конструктивно цього досягають шляхом встановлення дерев’яних вкладишів у вузлах з передаванням зусилля від одного елемента на інший у нижній половині висоти коробчатого перерізу через нагелі та упорні площадки зминання.

У дрібнопанельних фермах з розміщенням прогонів даху у вузлах частіше всього застосовують двотаврову форму перерізу верхнього поясу з двох фанерних швелерів, а тому під час конструювання таких елементів в першу чергу забезпечують рівностійкість ферми в площині і з площини. Вузли дрібнопанельних ферм повинні бути обов’язково центрованими. Зусилля у вузлах передаються через дощаті прокладки, товщину яких визначають з умови забезпечення необхідної жорсткості перерізу верхнього поясу з площини ферми.
Нижні пояси ферм і стиснуті стояки звичайно конструюють коробчатими або двотавровими. Розтягнуті елементи решітки виконують із спарених кутиків ( коритоподібного чи таврового перерізу), які роблять із швелерів, розпилюючи їх уздовж.

Ферми з фанерних швелерів частіше всього застосовують, коли вирішальною в розрахунку стає власна вага покриття, що звичайно складає 50-70% власної ваги ферм із суцільної деревини, а також в умовах хімічної агресії середовища (за умови застосування у з’єднаннях нагелів і болтів з ДШП-Б).

Понравилось? Поделитесь материалом