Нашли ошибку?

Система Orphus

Ефективність горизонтального дренажу в Кримському Присивашші

В.В. МОРОЗОВ - к.с.-г.н., професор
К.В. КОЛЕСНІКОВА - студентка, Херсонський ДАУ

Розвиток зрошення на великих територіях зі слабкою природною тренованістю при відносно близькому заляганні водоупору, докорінно змінило гідрогеологічні умови у цих районах.

Природна тренованість земель, яка залежить від геологічної будови, геоморфологічних умов і особливостей рельєфу є головним фактором, який впливає на меліоративний стан земель. При тривалому зрошені, виключаючи інтенсивно дреновану зону, підгрунтові води наближаються до поверхні землі і суттєво впливають на засоленість ґрунтів, а останні – на врожайність сільськогосподарських культур.

Основним і надійним способом запобігання подальшого підйому рівнів підгрунтових вод вище критичних позначок, а також підтримання оптимального сольового режиму ґрунтів підґрунтя є дренаж.

Будівництво дренажу в АР Крим розпочалося у 1966 р. і вже у 1970 р. площа дренажу в Джанкойському районі була майже 4 тис.га. Із року в рік обсяги будівництва дренажу зростали, і у 1993 р. загальна площа дренажу в районі становила 64.7 тис.га. З 1995р. будівництво дренажу призупинилося, тому у 2000 р. загальна площа дренажу в Джанкойському районі не перевищує 65.8 тис.га.

За способом відводу води дренаж самопливний на площі 63.4 тис.га, а з площі 3.9 тис.га дренажні води відкачуються з допомогою 17 дренажних насосних станцій.

Як відмічалося раніше, різка зміна меліоративних обставин в степовому Криму змусила з 1966 р. інтенсивно  будувати закритий горизонтальний дренаж. Але конкретних рекомендацій стосовно його параметрів для зони Присивашшя не було. Тому з 1967 р. у цій зоні були закладені перші дослідно-виробничі ділянки для проведення науково-дослідних робіт.

Дослідження проводили відомі на той час наукові і навчальні заклади, у тому числі Херсонський СГІ.

Дослідження Херсонського СГІ під керівництвом кандидата с.-г.наук Тупіцина В.А. розповсюджувалися на великій території Кримського Присивашшя з науковою базою в колгоспі “Україна” Джанкойського району, а також у Садовському районі.

В результаті проведених багаторічних досліджень встановлені оптимальні параметри закладання дренажу, а саме міждренна відстань 200-250 м. при глибині закладання дрен 3 м.

Нажаль, на період передачі рекомендацій до впровадження дренаж був побудований різношорстким, тобто з різною глибиною закладення ( від 1.7 до 3.5 м.) і різною міждренною відстанню ( від 90 до 400 м.). Проте у наступні роки будівництво дренажу здійснювалося з урахуванням рекомендацій вчених.

До 1980 р. була вже виявлена ефективність дії дренажу на меліоративний стан зрошуваних земель. При працюючому дренажі зниження підгрунтових вод в середньому складає біля 0.1-0.15 м/рік. З дренажним стоком щорічно виноситься до 6 т з гектару легкорозчинних солей. При підтримці рівнів підгрунтових вод нижче 2 м. від поверхні грунту під зрошувальній нормі 4 тис.м 3/га накопичення солей у зоні аерації не відмічається, верхній метровий шар піддається опріснюючої дії від поливів і опадів. Середній модуль дренажного стоку складає 0.06 л/с, а максимальний - 0.08 л/с з гектара.

Зрошувальні дренажні ділянки знаходяться в зоні Присивашської низини, де підгрунтові води залягають на глибині від 1 до 5 м. в зниженнях рельєфу і 6-8м. на підвищенних ділянках місцевості. Мінералізація їх коливається у межах від 10 до 25 г/дм3.

Аналізуючи стан рівнів підгрунтових вод на дренованій території у 1976 р., можна відмітити, що із загальної площі з дренажем 1655 га площа з рівнем підгрунтових вод (РПВ) 1-2 м. складало 1.1 %, 2-3 м. - 29.1%, 3-5 м. - 63,6 %, більше 5 м. - 6.2 %

У 1979 р. дренажні системи спрацьовують рівні підгрунтових вод : зникають площі з РПВ 0-1 м., зменшуються площі з РПВ 1-2 м. ( 2.8% ) і зменшуються площі з РПВ 2-3 м. ( 52.2 % ), але підвищуються площі з РПВ 3-5 м. (41.4%) і більше 5 м. (3.6% від усієї дренажної площі 2027га)

До 1989 р. йде процес стабілізації РПВ (меліоративний період), тобто зупинка їх зниження по усій дренажній території. Так, РПВ 1-2 м. складали 0.8 % від загальної, на той час, дренажної площі 3147 га, РПВ 2-3 м. - 54.8 %, РПВ 3-5 м. - 43.6 % і РПВ більше 5 м. - 0.8 %.

Нормальна робота дренажу характеризується показниками, коли зменшуються площі з РПВ 1-2 м і 2-3 м., а площі з РПВ 3-5 м. і більше 5 м. збільшуються.

Порівнюючи ситуацію 1976 р. і 2004 р. можна відмітити, що незважаючи на підвищення площі дренажу з 1655 га до 3147 га, найвищий процент площі займає РПВ від 3 до 5 м. ( відповідно 63.6 % у 1976 р. і 52.4 % у 2004 р.).

З наведених стислих даних можна зробити висновок, що дренаж, в основному, виконує свою профілактичну роль, тобто підтримує рівні підгрунтових вод на заданих відмітках ( 1.5 – 2.0м.).

Що стосується врожайності, то на дренованих площах за умовами зниження рівнів підгрунтових вод до допустимих меж ( для кожної культури свої межі) приріст врожайності становив від 10 до 15 %.

Так же рекомендуем посмотреть:

© 2007 Hydrotechnics.ru.
Использование материалов разрешается при обязательной установке
активной гиперссылки на сайт Hydrotechnics.ru рядом с опубликованным материалом.

Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика