Еколого-економічні суперечності в системі зрошуваного землеробства

Стратічук Н.В. - асистент

Умовно, систему зрошуваного землеробства, можна розділити на три великі підсистеми, які мають конкретне функціональне призначення та підпорядковані різним відомствам. Це магістральна, транспортно-розподільча іригаційна система (магістральні канали і споруди), яка подає зрошувальну воду у відповідні регіони землеробства із басейну конретного водотоку (річки) і підпорядкована Комітету водного господарства при Мінекобезпеки; далі - міжгосподарська транспортно-розподільча іригаційна система, яка подає воду у точки виділу її сільськогосподарським підприємствам і підпорядкована управлінням зрошувальних систем, що в свою чергу входять у структуру обласних виробничих управлінь меліорації. Остані керуються подвійно - з боку обласних державних адміністрацій та з боку Комітету водного господарства при Мінекобезпеки. Третя підсистема, яка об’єднує внутрішньогосподарську зрошувальну мережу і техніку поливу,  виконує функції розподілу зрошувальної води по конкретним ділянкам зрошення та підтримку у грунті, необхідного рослинам, оптимального водо-повітряного і теплового режиму. Вона належить до сфери управління сільськогосподарських підприємств, функціонально об’єднаних у агропромисловий комплекс. Саме ця, третя підсистема, має вирішальне значення у функціонуванні всієї системи зрошуваного землеробства, визначаючи  ефективність її результативності. Саме у цій підсистемі виникає переважна більшість суперечних проблем і саме ця підсистема є полем їх вирішення.

Зрошувальна вода необхідна не лише як інтенсифікатор сільськогосподарського виробництва, але також і як засіб корекції, несприятливих для агроландшафтів, погодних умов, своєрідний стабілізатор гарантованого виробництва певного асортименту продукції рослинництва. Зрошувальна вода забезпечує стійкість виробництва лише при відповідності інших складових системи зрошуваного землеробства, таких як: біологічно активний грунт, структура сівозмін, система насінництва, система обробітку грунту, система живлення рослин та система їх комплексного захисту. Перераховані складові системи зрошуваного землеробства мають суттєві відмінності від аналогічних складових богарного землеробства. Значно ширше коло чинників, що обумовлюють продуктивність рослин, але, одночасно, негативно впливають на природну родючість грунтів, одним із основних показників якої є його біологічна активність. Забезпечення структурної та фунціональної відповідностей підсистем і елементів є однією із найголовніших проблем сучасного  зрошуваного землеробства. Зональні системи землеробства вичерпали свої можливості. Досвід переконує, що найкращі технології, не можуть поширюватися методом “клонування” на будь-яку зону чи регіон. Будь-які зональні рекомендації по зрошувальним нормам, внесенню мінеральних добрив, методам обробітку грунту та інші, механічно перенесені на конкретне поле, у конкретних погодних умовах, є екологічно шкідливими та економічно неефективними.