Екологічна оптимізація землекористування в Херсонській області

Л.М.Грановська  -к. с.-г. н , доцент
Т.В.Дорош - студентка 5 курсу

Трансформація земельних відносин завжди, на всіх етапах еволюції людської цивілізації, належала до найскладніших проблем і найважливіших напрямів реалізації соціально-економічної політики взагалі та аграрної зокрема. Це зумовлено тим, що реформування торкається, насамперед, питань власності на землю, тобто володіння, користування і розпорядження землею як основним засобом виробництва в сільському господарстві й просторовою базою розміщення всіх продуктивних сил. Земельні ресурси і аграрне землекористування безпосередньо стосуються стану продовольчої безпеки, є важливими компонентами економічного добробуту України. За роки реформ в аграрній сфері спад виробництва спричинив зменшення загального рівня продовольчого споживання в Україні. Населення країни у 2002 році спожило в розрахунку на одну особу менше рекомендованих норм у 2,5 рази м'яса і м'ясопродуктів, у 1,7 рази молока і молокопродуктів, у 2,3 рази плодів, ягід і винограду.

Земельна реформа, що розпочалася в Україні у 1991 році, стала четвертою за 130 років. Перша земельна реформа була проведена в 1861 році. Вона скасувала кріпосне право і надала селянам можливість користуватися землею. Друга, так звана столипінська, була здійснена у 1906 - 1912 роках, її суть полягала в тому, щоб селянам надати у власність невеликі земельні ділянки. Третя земельна реформа в 1917 році скасувала право власності на землю, знаряддя і засоби виробництва й започаткувала діяльність колгоспів і радгоспів. Четверта розпочалася з прийняттям постанови Верховної Ради Української РСР "Про земельну реформу" 18 грудня 1990 року.

В результаті проведення земельної реформи в умовах рисових зрошувальних систем відмічається ряд порушень ключових позицій Земельного кодексу України тобто ст.26 цього Кодексу. Також відмічається порушення Закону України "Про меліорацію земель". Рисові зрошувальні системи в Україні були побудовані як цілісні об'єкти виробничого призначення з єдиною схемою сівозмін, єдиною системою водоподачі і підведення дренажно-скидних вод в результаті проведення земельної реформи були розподілені на невеликі ділянки і передані у приватну власність селянам, що призвело до значного зменшення ефективності їх використання.

Фермерські господарства вирощують рис на невеликих площах, близько 30 гектарів кожне. Дотримуватися сучасних ресурсозберігаючих нових технологій вирощування рису неможливо, так як і запроваджувати збереження науково-обгрунтованої сівозміни. Тому урожаї в фермерських господарствах отримують невисокі. В зв'язку з цим, значна частина приватних та колективних підприємств змушена здавати землі в оренду приватним фірмам, які мають достатній капітал для застосування сучасних технологій вирощування рису, кошти на реконструкцію рисових зрошувальних систем, придбання високоякісного насіння, добрив та засобів захисту рослин.

З метою раціонального використання рисових зрошувальних систем необхідно передати їх визначеним державним структурам, яким буде надано право передавати РЗС в приватну власність або довгострокову оренду терміном не менш двох ротацій сівозміни, здатним забезпечувати сучасні технології вирощування, вести рентабельне виробництво, здійснювати контроль за станом і використанням РЗС, грунтів та джерел зрошення.

Так же рекомендуем посмотреть:

© 2007 Hydrotechnics.ru.
Использование материалов разрешается при обязательной установке
активной гиперссылки на сайт Hydrotechnics.ru рядом с опубликованным материалом.