Українська культура в контексті світової

Васютіна Н. студентка I курсу БГМФ
Філіпченко О. В. викладач

Розмаїття культур є характерною особливістю розвитку сучасної цивілізації.

Cьогодні багато говориться про переосмислення історії, ії новітньому баченні. Чи  є українська культура тією частиною, в межах якої найбільш точно виявлені  значення України для світової цивілізації? Культури світу, увібравши загальнолюдське і національне, відрізняються одна від одної. Головне у нових підходах к аналізу культури – не механічна зміна «мінусів» на «плюси», а розглядання національного, етнічного феномену, як частини всесвітнього еволюційного процесу.

Своєрідна та унікальна українська культура  завжди гармонійно вписувалась у культурне середовище іншого народу, жила і функціонувала в ньому, не втрачаючи своєї цілісності та якісної історико-типологічної визначеності. Український етнос формувався у чітких культурно - географічних  межах. Історичне підґрунтя цього процесу готувалося тисячоліттями. І лише в другій половині ХХ століття почала вирішуватися основна проблема - створення повноцінного українського організму в межах власної державності. Попередні досягнення культури не відрізані від сучасності неперехідними межами.       

Культура відбиває світогляд народу, його національну самосвідомість, своєрідність філософського мислення, розуміння основних проблем загальнолюдського і власного буття, як етнографічно конкретної частини людства. У культурі втілені етичні смаки, виражені притаманними лише українському народу чуттєво-емоційними формами, художніми образами і логічними поняттями, закріпленими в національній мові, традиціях, нормах моралі і звичаях. Помилкою було б визначати національне спрощено, тобто вважати національним в культурі те, що залишається в ній після вилучення загальнолюдського.

Національна специфіка культури, проникаючи в її зміст і форму, не є чимось заданим, вона, залежно від зміни історичних обставин, духовних потреб та естетичних уподобань, особливостей її зв’язків з іншими культурами, теж модифікується, але при цьому залишається найстійкішою ознакою культури, тим її забарвленням, яке може зникнути тоді, коли перестане існувати нація.

Процес діяльності у сфері культури завжди реалізується через свободу, власний вільний вибір серед різних  альтернативних можливостей, які відповідають потребам, ідеалам, цінностям людини. Свобода і новації в культуротворенні мають підпорядковуватися втіленню вищих духовних цінностей. Національна специфіка і змістова своєрідність культури - явище дуже складне і сфокусоване не лише в мові, хоча саме мова, можливо найповніше та найяскравіше це засвідчує .

Особливість культури проступає в її структури, в багатстві її складових, в своєрідності взаємозалежностей між її галузями, в переважанні у розвитку тих чи інших видів мистецтв тощо. Це і особливості національного менталітету, надання переваги тим чи іншим ідеям, своєрідність етики, системи обрядів, вірувань, звичаїв, релігійних культів. Національне знаходить відбиття і в оригінальності інтерпретації загальнолюдських проблем. Українська культура, залишається неповторною частиною світової культури.

Проголошенням незалежності , Україна на повний голос виявила свій намір іти шляхом демократичного розвитку, шляхом цивілізації й загальнолюдської культури. Але йти своїм, неповторним шляхом, що визначається історією національного життя. Незалежність є також актом глибокої поваги і шани українців до своєї національної культури, волевиявленням до її відродження та розвитку, і водночас прагненням увійти в загальноцивілізаційний процес розвитку людства.