Боротьба Української повстанської армії (1942-1944 рр.)

Снісаренко С.М., к.і.н., доцент;
Музика А., Кліщевський Л.студ. І к. БГМФ

Проти фашистів боролися і українські націоналісти. Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссі та Волині (й спочатку не були пов’язані з ОУН) на  чолі з місцевим українським діячем Тарасом Бульбою-Боровцем (близьким до петлюрівського уряду УНР у Варшаві) під назвою “Поліська Січ”, пізніше УПА.

Спочатку метою цього загону було очищення регіону від залишків Червоної армії. Коли під кінець 1941 року німці спробували розпустити ці загони, він повів своїх бійців “у ліси”,  щоб воювати як з німцями, так і з більшовиками.

Діючи малими групами, вони співпрацювали з бойовиками ОУН. “Поліська Січ” охороняла українське населення від німецьких грабежів, карала жорстоку німецьку адміністрацію, знищувала німецькі господарські установи, роздаючи їх майно та реманент населенню.

14 жовтня 1942 р. в результаті об’єднання всіх націоналістичних загонів (ОУН - Б ОУН – М, підрозділів Боровця) була створена Українська повстанська армія на чолі з Романом Шухевичем. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН - Б УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини. УПА вела боротьбу як проти німецьких загарбників, та і проти радянських партизанських формувань. Так, в 1943 р. УПА здійснила 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан. На звільнених від фашистів територіях, зокрема на Волині, УПА формувала українське державне управління, яке впроваджувало місцеве самоврядування, вирішувало земельне питання, створювало грошову систему, школи тощо.

УПА змушена була вести боротьбу і проти польської Армії крайової (АК), підпорядкованої польському уряду в Лондоні. Її основне завдання полягало в тому, щоб до приходу радянських військ взяти під свій контроль західноукраїнські землі, втрачені Польщею у 1939 р. Реалізуючи ці задуми АК супроводжувала їх терористичними актами проти мірного українського населення, зокрема лише на Холмщині протягом 1943-1944 рр. було замордовано близько 5 тисяч українців та спалено десятки сіл. Знищення українців відбулось і в 1944-1945 рр. на захід від р. Сян. Заклики командування УПА та митрополита А.Шептицького до порозуміння успіху не мали. Тоді УПА розпочала відкриту боротьбу проти поляків. Це призвело до насильства, жертвами якого стали не тільки вояки, а й десятки тисяч мирних жителів з обох боків. Протистояння тривало аж до 1947 р.

Таким чином, з перших днів зародження УПА її діяльність мала не регіональний, а всеукраїнський характер, що випливало з політичної програми - боротьби за відновлення самостійної Української держави.