Шляхи удосконалення природокористування зрошуваних ландшафтів півдня України

Липинець І.П. - к.с.-х. наук, доцент
Вибиванцева О. В., Василенко Д.Л.- ст. 4 курсу

Людство з давнини використовувало зрошуване землеробство як фактор, що допомагає отримувати стабільні врожаї.

Основні проблеми зрошуваного землеробства пов’язані з охороною грунтів від негативного впливу водних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.

На сьогоднішній день, для удосконалення природокористування зрошуваних ландшафтів півдня України необхідно:

1. розглядати зрошуване землеробство як систему, вихідними якої є економічний результат та екологічна ситуація;
2.  перейти до екологічно збалансованої структури земельних угідь (оптимальне співвідношення площ пашні, сіножатей, пасовищ, лісів, водних ресурсів).Визнано, що екологічна рівновага встановлюється при наступному співвідношенні площ, зайнятих екосистемами: перетворені екосистеми - 40%, природні - 60%;
3. у  структурі     сільськогосподарських  угідь  розширити  площі  під
   багаторічними травами, знизити вміст соняшнику у сівозмінах;
4. замінити стратегію максимуму у використанні мінеральних добрив і
   інших хімічних засобів на стратегію оптимуму;
5. впроваджувати водозберігаючі режими зрошення та дотримуватися
   оптимальних рівнів залягання підґрунтових вод;
6. перехід на ресурсозаощадливі та економічно безпечні технології. До таких належать такі способи зрошення, як краплинне та мікро дощування, які об’єднують загальною назвою мікрозрошення; 
7. розробити   системи   біологічного   землеробства,   які   основані   на використанні  ресурсів  самої природи  і  дають  можливість  зберігати  та підвищувати родючість ґрунтів;
8. впроваджувати енергозберігаючі технології, а саме, впроваджувати низьконапірні модифікації ДМ «Фрегат» типу Дму - Бнм і дощувальні агрегати ДДА - 100 МА, з низькою інтенсивністю дощу, а також переходити на нічні поливи;
9. переходити на виробництво екологічно чистих продуктів;
10. впроваджувати організаційно - економічні заходи по стимулюванню землекористувачів за дбайливе відношення до землі. На сьогодні найбільш розповсюдженими строками оренди землі є короткострокова оренда - на 1 -3 роки, але найбільш доцільним є перехід на довгострокову оренду тощо.

В договорах оренди при передачі землі в оренду поряд з виробничими показниками повинні обов’язково включаться показники, які характеризують рівень родючості грунту, розмір граничних втрат родючості грунту за час користування землею. Одночасно повинні бути розроблені заходи по відповідальності за збитки, нанесені навколишньому середовищу, заходи контролю основних екологічних показників.

Таким чином, розглядаючи еколого-економічну оцінку, як вихідну макросистеми зрошуваних ландшафтів, можна зазначити, що в умовах негативних антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище для підтримки його на рівні екологічної безпечності необхідно перейти до еколого-економічної концепції розвитку, тобто перейти до формування таких агросистем, яким притаманна висока відтворювальна спроможність при науково обґрунтованих технологіях вирощування та екологічна стабільність природного середовища. Реалізація такої концепції допоможе вирішити проблемі економічного захисту земель, підпорядкованості керівництва сільським господарством з боку держави інтересам охорони і раціонального використання земельних ресурсів с боку товаровиробників тощо. Без достатніх науково-методичних розробок організаційно-економічного характеру вирішити проблеми еколого-економічної оцінки використання агроландшафтів не можливо.