Спосіб використання відсівань вапнякових порід

Жужа В.В., Бабушкіна Р.А. доценти ХДАУ
Жужа П.В. студент 4 курсу ГМФ

Пропонується використовувати відходи вапнякових порід у якості меліоранту на зрошуваних ґрунтах півдня України.

Ґрунти на півдні України мають природну солонцюватість. Солонцюватість ґрунтів викликана надходженням на поверхню ґрунту великої кількості солей (до 360кг/га ГМС Асканія-Нова), перенесених з акваторій Чорного моря і Сивашу. До 70% солей агресивні, хлориди і сульфати натрію і магнію. Солі, надходячи на поверхню ґрунту, активізують процеси вивітрювання алюмосилікатів, що викликають деградацію грунтово-поглинаючого комплексу (ППК).

Таким чином, в еволюції ґрунтів степів Причорномор'я чітко просліджуються солонцевий процес, а тлі прояву зонального гумусово-аккумулятивного процесу ґрунтоутворення. Солонцевий процес приводить до деградації диспергації гумусово-аккумулятивного обрію. Ґрунт здобуває високу адсорбційну не насиченість по кальцію Її усунення та оптимізація фізичних властивостей зрошуваних і незрошуваних ґрунтів регіону можна досягти шляхом внесення кальцій утримуючих меліорантів.

Найбільш розповсюджений у даний час прийом виключення вторинного осолонцювання ґрунтів регіону  - гіпсування. У якості меліоранту використовується фосфогіпс отриманий як побічний продукт Вірменського хімічного комбінату. Норма внесення меліоранту розраховується по порозі коагуляції і призначається з деяким запасом 4...6 т/га раз у 4 роки на зрошенні і 1раз у 8...10 років у незрошуваних умовах. Однак у зв'язку з великою розчинністю гіпсу 2...7 г/л і інтенсивним його вилуджуванням з орного обрію меліоративний ефект спостерігається протягом 1...2 років на зрошенні і до 3 років у незрошуваних умовах.

Крім цього фосфогипс Вірменського заводу не відповідає екологічним вимогам. Фосфогіпс містить важкі метали і радіонукліди, що при систематичному внесенні поглинається ГПК і накопичуються в ґрунті. З цієї причини застосування фосфогіпсу було припинено в середині  80 років, однак під впливом могутнього лобі, норми були переглянуті, і гіпсування продовжувалося.

Реорганізація сільського господарства різко понизила загальний агрономічний рівень землекористування. У теперішніх умовах землеробці застосовують фосфогіпс безграмотно і безконтрольно:

• Завищуючи в кілька разів норми внесення, часто вносячи фосфогіпс на засолених у різному ступені ґрунтах. Це приводить до додаткового засолення ґрунту, різко знижує її продуктивність.
• Або не застосовують узагалі, протягом останніх 10...15 років, що різко збільшує процеси вторичного-осолонцювання і знижує продуктивність особливо зрошуваних ґрунтів.

Таким чином, зниження продуктивності праці в сільському господарстві багато в чому визначається не вирішеним питанням надійного виключення вторинного осолонцювання ґрунтів регіону.

У Херсонському державному аграрному університеті під керівництвом професора В.П. Золотуна розроблена й апробована у виробничих умовах принципово нова технологія виключення вторинного осолонцювання. Суть її полягає в застосуванні в якості меліоранту меленого вапняку - відходів виробництва.

Порівняльна ефективність меліоранту гіпсу і вапняку показує значну перевагу вапняку. Вапняк має більш високий зміст меліоранту, для внесення 1 т/га меліоранту, у перерахуванні на СаО, необхідно внести близько 2 т/га вапняку СаСО₃, або 3,5 т/га гіпсу СаSO₄  2H₂O.

Вапняк є екологічно чистим меліорантом, тому що акумулювався в морських умовах переважно біогенним шляхом.

Механізм впливу вапняку на ґрунт відрізняється від гіпсування. Розчинність вапняку в нормальних умовах мізерно низька 0,02 г/л. розчинність залежить від змісту вуглекислого газу в ґрунтовому розчині. У зв'язку з цим, у зимовий період, при спадному струмі ґрунтового розчину, в умовах низької біологічної активності ґрунту, кальцит не вилуджується з орного шару. Навесні, у міру прогрівання ґрунту, відбувається розчинення кальциту, утворяться бікарбонати кальцію, що активно взаємодіють з ГПК. Низька активність кальциту і її кореляція з біологічною активністю ґрунту, різко знижує непродуктивне втрати меліоранту, що збільшує термін меліоративного ефекту до 10...15років в умовах зрошення.

Другим важливим аспектом переваг внесення   вапняку   є надійність і безпека прийому, в умови низької кваліфікації землеробців:

• Зменшені норми внесення мають більш короткочасний меліоративний ефект.
• Завищені - не приведуть до засолення ґрунту не викличуть його забруднення.

Технологія, норми внесення, особливості агротехніки є «NOW HOW” розробників.
З усіх питань застосування вапняку звертатися в Херсонський аграрний університет на кафедру с.г. меліорацій.